Давайте поговоримо власне про їжу в контексті роботи жовчного.
Років 8 назад я вперше стикнулась з тим, що після сніданку я відчувала неприємний присмак жовчі у роті.
Власне тоді я активно худла + в мене був дуже нервовий період на роботі – я готувалась до захисту дисертації. Хто це проходив, той знає, яке це пекло.
Мій сніданок тоді був таким: вівсянка на воді з сухофруктами, потім кава без молока і 1 маленький квадратик шоколаду.
А перекус – чашка кави. Іноді жменя ягід чи фрукт. До нормальної їжі з вмістом жиру я доходила хіба що в обідній час. А часто і не доходила.
Що відбувалось з моїм жовчним міхуром?
Правильно – нічого гарного.
На стресі звужуються жовчні протоки. Їжа без вмісту жиру не дає жовчному міхуру активно видавати жовч. Починаються застійні явища.
І це добре, що мій організм одразу відреагував і я повернулась до нормального харчування. Але так буває не у всіх.
То ж тепер мій перекус завжди містить жир. Я люблю пізні перекуси о 12-13-14 годині, то ж бутерброд – це дійсно зручно.
Перед вами 2 фото: як треба і як не треба.
Фото 1️⃣: несвіжий житній хліб з локальної пекарні, салатне листя з городу, розірвана запечена свиняча лопатка (повертаємось до теми шлунку і травлення), помідор з городу. Насправді додатково були ще помідори і салатне листя, щоб моєму шлунку було легше. Жир є, білок є, овочі є. Насичення на 2-3 години гарантовано.
Фото 2️⃣: хліб, карпатське вершкове масло, бринза. Жиру більше, ніж хотілося б, білку недостатньо, овочів нема. Красиво, атмосферно, смачно, але….
Так, в перекус для мене теж важливо додати овочі. Хіба що перекус смачним морозивом буде без овочів 🤣
Чого такий вибір перекусу?
В моїй сім’ї по батьковій лінії (я в них) мало в кого до 40 років зберігся жовчний міхур. В мене є. І планую його зберегти на все життя. То ж враховуючи розуміння фізіології, в моїх перекусах є щось з вмістом жиру є завжди.
Без коментарів